Сизаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сизаль — натуральне грубе волокно, що отримують з листя агави сизальської або хенекена з роду Агава; іноді сизалем називають і саму рослину.

Волокна виділяють зі свіжого листя, як правило без застосування спеціальної обробки. Декортикаційні машини мнуть і розчавлюють листя, при цьому відділяється волокно, яке потім промивають, сушать на сонці і обробляють щітками. Склад волокон: целюлоза (55-65 %), лігнін (10-20 %), геміцелюлоза (10-15 %), пектин (2-4 %). Елементарні волокна блискучі, жовтуватого кольору. Йде на виготовлення канатів, всіляких сіток, шпагату, пакувальних (тарних) тканин, класичних мішеней для дартсу, матраців, мочалок, щіток тощо.

Історія

[ред. | ред. код]

В XVI столітті до Іспанії з Південної Америки прибули кораблі з дуже міцними канатами, а оскільки назва рослини морякам не була відома, то канати і мотузки, що виходять з волокна, стали іменувати «сизаль» (за назвою мексиканського порту Сисаль). Культуру агави, вивезена в колоніальну епоху з Центральної Америки, поширилася в тропічних країнах.

Після появи сталевих канатів і тросів (виготовлених зі сталевого дроту) використання канатів з рослинних волокон на кораблях почали скорочувати, але навіть наприкінці XIX століття волокна агави зберігали важливе господарське значення (за станом на початок 1890-х років Мексика експортувала це волокно в країни Європи, де воно використовувалося як замінник щетини і кінського волосу)[1]. Надалі, через поширення синтетичних волокон і штучних тканин у другій половині XX століття, значення сизалю знизилося і його виробництво стало зменшуватися.

У США сизаль вирощували на Гавайських островах[2].

Перше місце з виробництва займає Бразилія, на другому — Танзанія.

Найбільші виробники (2016)[3]
Країна Виробництво (тонн)
Бразилія Бразилія 180 938
Танзанія Танзанія 33 826
Кенія Кенія 23 390
Мадагаскар Мадагаскар 17 816
Мексика Мексика 12 371
КНР КНР 12 058
Гаїті Гаїті 10 652
Увесь світ 298 498

Світове виробництво сизалю за роками, тис. тонн[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Агава // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Гавайские острова // Краткая географическая энциклопедия / редколл., гл. ред. А. А. Григорьев. том 1. М., государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1960. стр.393-394
  3. а б FAOSTAT – Crops. Food And Agricultural Organization of United Nations: Economic And Social Department: The Statistical Division. Процитовано 29 серпня 2018.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]